COURRÈGES FW'26

Як ви уявляєте типовий день парижанки? Ранній підйом, сніданок у кав’ярні біля дому з найкращими круасанами, метро до Пале-Рояль, а ввечері — вечірка на Монмартрі. Один із таких сценаріїв Ніколя Ді Феліче розгортає у COURRÈGES FW'26, що отримала назву 24 Hours in the Life of a Courrèges Woman.

Переглянувши фільм Шанталь Акерман Je Tu Il Elle, дизайнер зацікавився красою буденності — життям без великої драматургії, у якому одяг змінюється разом із часом доби.

Для Ді Феліче тема часу мала й особистий вимір. Колекція припала на його п’ятий рік роботи в COURRÈGES — період, протягом якого він вибудував нове прочитання бренду, знайшовши баланс між референсами до Андре Куррежа, засновника бренду, та власним баченням. Згодом стало відомо, що це його остання колекція для цього модного дому.

Відлік почався ще до показу: гостям надіслали будильники зі стрілками, зупиненими за кілька секунд до 10:30 — часу початку дефіле.

У Carreau du Temple замість звичного подіуму облаштували вузьку смугу, схожу на фрагмент паризької вулиці. Спершу лунав гучний хід годинника, потім до нього додалися кроки — і з’явилася перша модель, загорнута в білий сатин, наче в простирадло. Згодом тканина перетворювалася на спідницю. Ранковий образ змінювали шкіряні куртки, водолазки, штани, спідниці А-силуету та речі з вінілу — одного з головних матеріалів сучасного COURRÈGES.

Упродовж показу місто дедалі сильніше впливало на одяг. Джинсову тканину переплітали так, щоб вона нагадувала асфальт, а на прозорій органзі з’являлися зображення паризьких квитків метро. Ді Феліче вводив у вечірні речі й фрагменти номерків із гардероба — предмети, які зазвичай залишаються десь на периферії міського життя.

Увечері силуети ставали відкритішими: більше вирізів, прозорих матеріалів, коротких спідниць і суконь вузького силуету. Саме тут найвиразніше прочитувався вплив Андре Куррежа. Ді Феліче звернувся до конкретних речей із його архіву: топа-бандо із зимової колекції 1974 року, прозорої блузи 1968-го з двома геометричними елементами на грудях і сукні 1965 року з характерним вирізом, яку подовжив відповідно до сучасних пропорцій.

Фінал повертає все до початку. Образи, які протягом показу з’являлися в чорному, темно-синьому, коричневому та сірому, виходять у білому. Для Андре Куррежа цей колір був одним із ключових: він асоціював його зі світлом і чистотою. Тож останні виходи завершують не лише день парижанки, а й п’ятирічну історію Ді Феліче в COURRÈGES.