DURAZZI MILANO SS’26

Коли зображення перестає бути лише зображенням? Коли фігура виходить за межі полотна і починає жити поза рамкою. У весняно-літній колекції дизайнерка Іленія Дурацці саме так вирішила надати свободу своїм ліричним героїням, які нагадують роботи Караваджо та Рубенса. Отримавши назву The Nymphs, колекція трансформує класику на кількох рівнях — і починає з самого формату показу.

Презентація під час Тижня моди в Мілані більше нагадувала інсталяцію, ніж традиційний runway. Великі антикварні полотна — неокласичні пейзажі, драматичні небеса, жіночі ню — були підвішені на сталевих тросах у майже стерильному, індустріальному просторі. Самі моделі ніби німфи виходять із картин і перестають бути лише об’єктами споглядання.

Відчуття свободи створюється завдяки баченню дизайнерки. Тейлоринг втрачає жорсткість: легкі жакети спадають з плечей, двобортні жилети поєднуються з широкими штанами, одяг рухається разом із тілом.

Шкіра залишається центральним матеріалом Durazzi Milano — жива, фактурна, іноді зі зм’ятим ефектом, іноді з металевими заклепками або анімалістичними принтами. Чітко простежуються відсилання до сідлярства — ремесла, що поєднує силу й контроль. Цю лінію продовжують аксесуари: чоботи з натяком на верхову їзду, гетри зі стрейч-наппи з бахромою. Пряжки, заклепки, підвіски нагадують водночас первісні прикраси й індустріальні елементи. Знаковий D-ring з’являється у різних варіаціях — закриває сумки, утримує драпірування, стає частиною конструкції.

Контрасти між класичним та індустріальним додають образам життя й дозволяють метафорі працювати. Денім поєднується з металізованою шкірою, рафія — з ювелірними елементами, різні фактури сходяться в одному силуеті. Образи хочеться розглядати, як картини, — але їхня конструкція й матеріальність виводять їх у простір поза площиною.