JW Anderson FW'26
Якби Джонатана Андерсона попросили показати світ, у якому він хоче жити, він просто відчинив би двері свого дому. Поставив би на стіл кераміку Nicholas Mosse, показав дубовий табурет Джейсона Моссері, бронзовий персик, створений разом із режисером Лукою Гуаданьїно, старовинні садові інструменти з Йоркширу — і лише потім свій гардероб.
Уже другий сезон дизайнер відмовляється від традиційного показу на користь формату, який більше нагадує експозицію. У лукбуці поруч із моделями з'являються предмети побуту, меблі, книги, кераміка, художні роботи, а також їхні автори. Андерсон називає кураторство своїм головним творчим інструментом і збирає колекцію, так само як хтось збирає власну бібліотеку.
Це не означає, що одяг виходить на другий план. Тепер ми просто роздивляємося його під іншим кутом. Замість гонитви за новими силуетами дизайнер продовжує працювати з речами, які вже стали основою JW Anderson. Бомбери, трикотаж, джинси, сукні, сумки — усе знайоме, але щосезону вони проходять через нову авторську інтерпретацію.
Особливу увагу привертають фірмові twisted classics — речі, у яких класичні пропорції зміщуються. Бомбери набувають м'якших, майже гендерно нейтральних форм, вузли на сукнях змінюють звичну посадку тканини. До них приєднуються й not so basic basics — речі повсякденного гардероба, наповнені кольором, іронією або й тим, і тим.
Окрему історію розповідає робота з ремеслом. В'язання гачком починається майже як делікатне мереживо з арґайловим мотивом, а згодом перетворюється на щільні квіткові конструкції з вовни. Драпірування створює великі скульптурні об'єми, завдяки яким тканина починає жити власним життям.
Андерсон із такою ж увагою ставиться до матеріалів. Для нього важливо не лише те, що використано, а й звідки це походить. Трикотаж виробляють в Ірландії та Шотландії, дамаський шовк тчуть в Англії, денім створюють у Японії. Кожен матеріал несе із собою історію місця, де його виготовили, а одяг стає своєрідною картою цих ремісничих традицій.
Стає зрозуміло, що у колекції JW Anderson FW'26 дизайнер продовжує знайомити нас із власною екосистемою, де цінність речі визначає її історія.